Сьогодні, в епоху стрімкого розвитку економіки знань, інтелектуальна власність стає ключовим активом компаній і навіть цілих держав. Верстати, обладнання, будівлі, фінансовий капітал та інші традиційні ресурси економічного розвитку втрачають свою визначальну роль як фактори виробництва. Трудові ресурси в сучасних умовах постіндустріального розвитку також розглядаються під новим кутом – як джерело інноваційних ідей. Таким чином, інтелектуальний капітал стає визначальним фактором розвитку суспільства, а його правовий статус потребує особливої уваги. 

Необхідність правової охорони результатів інтелектуальної, творчої діяльності завжди була нагальним питанням у процесі комерціалізації науково-технічних розробок. Проте процеси глобалізації світової економіки з  утворенням єдиного економічного простору, вільним поширенням інформації, технологій, капіталів, товарів та людських ресурсів роблять питання охорони інтелектуальної власності особливо актуальними. Адже руйнування економічних кордонів між країнами значно загострює конкуренцію між компаніями, і передусім – технологічну. У цьому контексті корпорації з розвинених країн, маючи «сильні» патентні портфелі та розвинену культуру патентування, можуть створити певні проблеми вітчизняним компаніям, які нехтують патентуванням своїх ідей навіть у власній країні, не кажучи вже про міжнародне патентування. Як наслідок – довготривалі суди з досить значними витратами чи повне блокування діяльності компанії (стартапу).

Законодавчою основою інституту інтелектуальної власності в Україні є: Цивільний кодекс України, закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про  охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону географічних зазначень», «Про авторське право і суміжні права»,  які за визнанням провідних міжнародних організацій у сфері інтелектуальної власності загалом відповідають сучасним світовим стандартам та, зокрема, цілому корпусу міжнародних угод, учасницею яких є Україна.

Так у 2020 році до зазначених вище законодавчих актів були внесені зміни, метою яких є узгодження положень законодавства України у сфері охорони прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки й торговельні марки з відповідними правовими нормами Європейського Союзу, а також імплементація положень Угоди про асоціацію. Таким чином, вітчизняні винахідники та представники бізнесу вже користуються цілком європейським рівнем охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.  Більше того, далеко не кожна європейська держава, навіть член ЄС, може скласти конкуренцію національному закладу експертизи – Міжнародному пошуковому органу, яким є Укрпатент.

Проте, на жаль, далеко не всі суб’єкти підприємницької діяльності та  автори ідей розуміють важливість патентування, недооцінюючи ризики втрати результатів своєї творчої діяльності. Наведемо основні аргументи на користь патентування результатів науково-технічної думки:   

• монопольне становище на ринку протягом доволі тривалого часу, що гарантовано державою;
• попередження недобросовісних конкурентів або інших зацікавлених осіб про те, що права на розробку захищені;
• патент є головним документом і аргументом у процесі судового захисту в разі порушення прав інтелектуальної власності;
• можливість надавати ліцензії або продавати права інтелектуальної власності;
• виключне право перешкоджати або забороняти неправомірне використання об’єктів інтелектуальної власності;
• престиж в очах інших компаній та споживачів товарів або послуг;    
• майнові права інтелектуальної власності можуть бути вкладом до статутного капіталу або предметом застави в разі отримання банківських кредитів.

Однією з головних переваг отримання патентної охорони є надання державою патентовласнику монопольного становища на ринку протягом визначеного законодавством часу. Важливою умовою надання винахіднику (автору) такого привілею є оприлюднення, розкриття автором сутності ідеї або рішення технічної задачі. Таким чином, суспільство поповнює свій багаж знань у науково-технічній сфері й створює підґрунтя для подальшого розвитку, а винахідник отримує винагороду у вигляді економічних переваг у разі комерціалізації своєї ідеї.

 Таким чином, можна передбачати, що процес інтеграції України у світовий економічний простір буде змушувати суб’єкти підприємницької діяльності приділяти значну увагу охороні прав на об’єкти інтелектуальної власності. При цьому ця теза є справедливою не тільки для суто інноваційних підприємств, які впроваджують високі технології. Зазвичай власники бізнесу можуть і не здогадуватися, що вони порушують права інтелектуальної власності інших осіб, з одного боку, а з іншого – не приділяти уваги захисту власних прав на об’єкти інтелектуальної власності. Після аналізу статистичних даних щодо подання заявок на ОІВ складається враження, що вітчизняні суб’єкти підприємницької діяльності добре розуміють важливість захисту прав на знаки для товарів і послуг, адже кількість заявок на цей об’єкт у декілька разів перевищує кількість заявок на винаходи. Однак промислова діяльність потребує не менш серйозного підходу до захисту прав ніж будь-яка інша, оскільки зазвичай пов’язана з великими інвестиціями та значними ризиками. 

Отже, незважаючи на складні часи, які зараз переживають Україна загалом та вітчизняний бізнес зокрема, слід пам’ятати, що в сучасному глобальному світі майбутнє кожної країни залежить від її стратегічного погляду на розвиток інноваційної сфери та переходу до постіндустріальної економічної формації. Адже такий підхід значною мірою впливає не тільки на стабільну економічну ситуацію всередині країни, а й на порядок зміцнює геополітичні позиції держави на міжнародній арені, про важливість яких свідчить сучасна історія.