Венчурне (англ. venture, пов'язаний з ризиком) фінансування відіграє досить важливу роль в інноваційному розвитку світової економіки, оскільки є потужним інструментом реалізації найсміливіших ідей науково-технічної творчості. Так, венчурні інвестиції сприяли  виникненню  таких гігантів, як Microsoft, Intel, Apple, Lotus. Головною особливістю або унікальною рисою венчурного бізнесу є можливість надавати фінансування стартапам у яких немає ні великих коштів, ні ліквідних заставних активів, ні сталої позиції на ринку, є тільки перспективна розробка  або  патент. В цій ситуації традиційний, консервативний капітал з його жорсткими вимогами до ліквідності та кредитоспроможності  є майже недоступний для молодої інноваційної компанії, і чи не єдиним шансом на успіх для стартапів є венчурне фінансування, про яке мова піде далі.   

З макроекономічної точки зору налагодження в країні системи венчурного фінансування має важливий вплив на економіку взагалі, а саме:

• сприяє економічному росту держави, внаслідок високих темпів зростання інноваційних компаній;
• підвищує зайнятість населення в високотехнологічних галузях;
• створює умови для підвищення конкурентоспроможності країни на зовнішніх ринках;
• стимулює розвиток внутрішнього ринку інноваційної продукції та  інноваційного підприємництва;
• створює  підґрунтя для розвитку нових галузей економіки;
• підвищує інвестиційну привабливість як для зовнішніх, так і для внутрішніх інвесторів;
• закладає підвалини для розвитку енергоефективності та екологічності виробництва;
• підвищує загальний рівень інноваційного менеджменту шляхом накопичення та передання досвіду між учасниками венчурного бізнесу.

Батьківщиною венчурного фінансування є Сполучені Штати Америки, цей вид інвестиційної діяльності з’явився там на початку 60-х років 20 сторіччя. Проте вже через 20 років обсяг венчурного фінансування в США складав один мільярд доларів. Ринок ризикового фінансування стрімко продовжував розвиватись і наприкінці 90-х років США і Європа переживають справжній венчурний бум. В значній мірі завдяки таким колосальним фінансовим вливанням і виникає економіка інформаційних технологій та біотехнологій. Проте, історія циклічна і після стрімкого злету розпочався етап спаду, пов'язаний з крахом деяких високотехнологічних компаній та падінням відповідних фондових індексів у 2000-2002 роках. Згодом ситуація стабілізувалась і ринок венчурного фінансування став знову зростати, проте помірно і обережно.

Після стислої історичної довідки звернемося до сутності венчурного або ризикового фінансування. За визначенням Національної Асоціації венчурного капіталу США, венчурний капітал  «це –капітал, забезпечений професіоналами в цій галузі, які надають підтримку по лінії менеджменту молодим компаніям, що швидко розвиваються та мають значний потенціал конкурентоспроможного розвитку».  У США десятки тисяч малих інноваційних компаній було створено саме завдяки венчурному фінансуванню. Венчурні фонди створювались на базі банківських холдингів, промислових корпорацій та інвестиційних компаній.    

Зазвичай венчурний інвестор вкладає кошти в стартапи або швидко зростаючи інноваційні компанії. При цьому досить важливим критерієм для такого інвестора є те, що проект повинен бути апріорі надприбутковим. Адже з 10 ризикових проектів реалізується на більше трьох, тому і ставка прибутку як слід становить 25-30% річних, що дає змогу компенсувати  витрати  на провальні проекти. Стисло схема венчурного фінансування виглядає наступним чином. Венчурний інвестор обирає стартап темпи зростання якого в декілька разів перевищують середні по економіці. Цей стартап отримує фінансування в обмін на частку в статутному капіталі або пакет акцій. Венчурний підприємець виконує функцію посередника між деякою групою інвесторів і стартапом. При цьому венчурна компанія (фонд), окрім вибору власне об’єкта інвестування, бере активну участь у роботі підприємства яке отримало фінансування, всіляко спряючи зростанню бізнесу. В цьому власне і полягає одна з головних рис венчурного бізнесу, адже ризиковий інвестор – це не пасивний спостерігач, а активний учасник бізнесу. Власне завдяки командним зусиллям венчурної компанії і стартапу вдається знизити ризики, що супроводжують високотехнологічний бізнес. Саме в цьому і полягає головна відмінність звичайних інвесторів  і  ризикових. Внаслідок своєї пасивності звичайний капітал не здатний і не схильний ефективно фінансувати високотехнологічні проекти.

На відміну від традиційного інвестування  венчурне фінансування має наступні особливості:

• важливим аспектом венчурного інвестування є те, що кошти можуть надаватися без будь-яких гарантій з боку компанії, що впроваджує нові технології;
• зазвичай інноваційні проекти починають приносити дохід через 3-5 років. Проте венчурний інвестор готовий фінансувати таки «довготривалі», з точки зору звичайного бізнесу, проекти;
• венчурний капітал, на відміну від традиційного, концентрується в найбільш прогресивних сферах науково-технічного розвитку, адже незважаючи на великі ризики, саме тут криється великий фінансовий потенціал;
• ризикові інвестори не тільки фінансують стартапи, а й беруть активну участь в управлінні інноваційною компанією, надають кадрову допомогу, консультативну, маркетингову підтримку, сприяють випуску та розміщенню акцій.     

Таким чином, саме завдяки сумісним зусиллям венчурної компанії і стартапу вдається реалізувати складні високотехнологічні проекти, знизити ризики та отримати значні прибутки.   

Звертаючись до правових аспектів венчурного бізнесу слід зазначити певні юридичні проблеми, що супроводжують діяльність венчурних компаній навіть на розвинених ринках. Так якщо в деяких європейських країнах законодавство сприяє створенню венчурних фондів (Великобританія, Франція, Нідерланди), то в інших венчурні інвестори стикаються з певними проблемами, пов’язаними з недосконалістю національних законодавств. Внаслідок чого, великого поширення набула практика реєстрації венчурних компаній в офшорних зонах, що спрощує процедуру реєстрації, допомагає уникнути подвійного оподаткування та приховує інформацію щодо кінцевих власників.

В Україні регулювання венчурної діяльності базується на Законі України «Про інститути спільного інвестування» № 5080-VI від 5 липня 2012 року та підзаконних актах Національної комісії із цінних паперів та фондового ринку. Цей закон прийшов на зміну втратившому чинність Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» № 2299-III від 15 березня 2001 року. Отже, відлік венчурного бізнесу в Україні розпочався з 2001 року. Проте, на жаль, відкриття ринку венчурного капіталу, не змінило ситуацію в інноваційній сфері на краще. Більше того, новими можливостями скористалися підприємці далекі від високих технологій. Так, свого часу, багато компаній будівельної галузі використовували «венчурні схеми» для інвестицій у нерухомість, яка давала високі прибутки, а інвестиції супроводжувались незначними ризиками. Отже, незважаючи на те, що головна роль венчурних компаній – це  фінансування високотехнологічного бізнесу, зазвичай  кошти  спрямовуються на фінансування проектів, які належать до традиційних галузей економіки та яким притаманні надвисокий рівень дохідності, швидке повернення капіталу та низькі ризики. Таким чином, незважаючи на загально прийняту світову практику щодо фінансування венчурними фондами суб’єктів інноваційної діяльності, за оцінками фахівців в Україні суб’єкти інститутів спільного інвестування, користуючись недосконалістю законодавства, безпідставно отримують певні преференції, зокрема щодо особливого режиму оподаткування. Проблему намагалися,   вирішити ще у 2008 році. Так, Державне агентство України з інвестицій та інновацій з метою спрямування венчурних інвестицій в інноваційні сектори економіки, розробило законопроекти «Про венчурну діяльність в інноваційні сфері» та «Про венчурні інвестиційні фонди». Проте, їх норми суперечили або дублювали чинне законодавство в сфері спільного інвестування, і вони так і залишились в статусі проектів.

Але незважаючи на певну недосконалість «венчурного» законодавства ринок саме венчурного фінансування в Україні існує і має потенціал для розвитку. Так, за даними Української асоціації венчурного и приватного капіталу (UVCA), загальний розмір венчурного фінансування вітчизняних ІТ-компаній у 2019 році склав 510 млн. дол., що у 1,5 рази більше показника 2018 року. За прогнозами фахівців у 2020 році цей показник також має збільшитися. Якщо розглядати структуру угод на фінансування, то перше місце очолюють компанії, які займаються розробкою програмного забезпечення, друге місце посідають онлайн-сервіси, на третьому -  hardware (апаратне забезпечення). З точки зору походження венчурного капіталу, то 90% інвестицій належить Сполученим Штатам і лише 8 млн. дол. українським інвесторам. На відміну від розвинутих країн, в яких «венчурний» ринок рахується мільярдами доларів,  зазначені цифри виглядають досить скромно.

Головними проблемами, які перешкоджають активному розвитку венчурного фінансування в Україні є:

• недовіра до судової системи;
• корупція;
• монополізація ринків та захоплення влади олігархами;
• нестабільне та складне законодавство;
• інституційні проблеми: нестабільність політичного середовища, недосконала регуляторна політика та складі відносини в середині самого бізнес-середовища;
• складне адміністрування податків;
• нестабільний валютний ринок;
• нерозвинена інноваційна інфраструктура;
• традиційно великій тиск на бізнес з боку держаних органів, неврегульованість питань щодо відповідальності державних службовців  за призупинення діяльності компаній та пошкодження майна.

В зазначену переліку перши три позиції обрані не випадково, а за результатами щорічного опитування іноземних інвесторів, яке проводить Європейська бізнес-асоціація спільно з Dragon Capital та Центром економічної стратегії (опитування проводилось у жовтні 2020 року). За результатами опитування 48% іноземних інвесторів відзначили зниження інвестиційної привабливості України, 42% не бачать покращень, проте 9% все-таки вбачають позитивні зміни. Несподіваним результатом дослідження стало зайняття судовою системою першого місця серед перешкод для інвестицій, корупція, яка була лідером останні 5 років посіла друге місце. Навіть військовій конфлікт з Росією займає лише 8 місце.

Підсумовуючи вищенаведене можна зробити висновок, що інститут венчурного фінансування в Україні існує та має тенденцію для розвитку, і можна тільки уявляти собі цифри венчурних інвестицій в Україну, як би було усунуто хоча б перші 2 перешкоди…

Використані джерела:

1. Законі України «Про інститути спільного інвестування» № 5080-VI від 5 липня 2012 року.
2. http://uvca.eu/ua/news/investments-into-ukrainian-startups-in-2019-overview.
3. http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/IMV/article/viewFile/2875/2864.
4. https://www.uaib.com.ua/.
5. http://www.investplan.com.ua/pdf/17-18_2020/5.pdf.
6. http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2017/1/12.pdf.
7. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF0U200A.html.
8. https://www2.deloitte.com/ua/uk/pages/press-room/press-release/2020/investments-into-startups-2019.html.
9. https://eba.com.ua/nedovira-do-sudovoyi-systemy-posila-1-mistse-sered-pereshkod-dlya-inozemnyh-investytsij/.