“Ніщо не вимагає стільки мудрості
та розуму, як визначення тієї частини,
яку у підданих забирають, і тієї, яку
їм залишають”.
Ш. Л. Монтеск’є
Відомий вираз філософа та політолога Шарля Луи де Монтеск’є, висловлений ним ще у 18 сторіччі, залишається вельми актуальним й сьогодні, в епоху постіндустріальної економіки. Адже незважаючи на стрімку еволюцію способів виробництва, актуальність податкової політики з часом тільки зростала. Сьогодні можна вважати, що одним з головних факторів, який дав потужний поштовх для формування економіки знань, стала саме фіскальна політика спрямована на активізацію інноваційного підприємництва. Засобом реалізації нової економічної парадигми в розвинених країнах було обрано здійснення відповідних змін у податковій сфері. При цьому, головною ідеєю, якою керувалися уряди цих країн було усвідомлення того факту, що саме податковий механізм може ефективно впливати на структуру суспільного відтворення, створюючи сприятливе підґрунтя для прискорення накопичення інвестиційних ресурсів в пріоритетних галузях економіки.
Однією з теоретичних передумов, що враховується при розробці стратегії податкового регулювання є врахування того факту, що ряд податків є складовою частиною витрат виробництва, що або скорочує суму прибутку або підвищує ціни на ту чи іншу продукцію знижуючи попит. Слід зауважити, що головним джерелом фінансування витрат на придбання нематеріальних активів або на їхню розробку шляхом проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) є прибуток підприємства. Відомо, що розмір прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, значною мірою зумовлює його інноваційні можливості взагалі. Таким чином, податкова економія є фактором, що вивільнює додаткові інвестиційні ресурси, які може бути спрямовано на розробку та виробництво інноваційної продукції.
Стимулююча та регулююча функції податків активно почали використовуються в країнах Заходу починаючи майже з 50-60-х рр. минулого сторіччя. Метою такої системи було створення сприятливих умов для зростання обсягу витрат на НДДКР, активне впровадження у виробництво інноваційної продукції і в кінцевому підсумку формування потужного інноваційного сектору економіки. Загалом податкова політика в технологічно розвинутих країнах побудована на усвідомленні того факту, що інноваціям у промислових компаніях прямо або опосередковано сприяють усі податкові заходи, спрямовані на стимулювання приватних інвестицій. Це пов’язано з тим, що підвищення обсягу вкладень в основний капітал підприємства, в умовах конкуренції, супроводжується його оновленням на новій технологічній основі, що у свою чергу сприяє появі інноваційної продукції.
Розглянемо конкретні методи стимулювання введення ОІВ у господарський оборот, що застосовуються в промислово розвинених країнах.
Розстрочка податкового платежу
Така форма податкового стимулювання є своєрідним кредитуванням підприємства і передбачає, що податкова знижка вираховується з суми нарахованого податку на прибуток. Тобто податковий кредит є безпосереднім відрахуванням з суми нарахованого податку, а не із суми оподаткованого прибутку. Ця пільга застосовуються у випадках інвестування підприємством коштів в основний капітал. Така форма відстрочки сплати податку, отримала назву податкового інвестиційного кредиту. Базовим показником для визначення величини інвестиційного кредиту є обсяги витрат компанії, пов’язаних з проведенням науково-технологічних досліджень, розширенням та реконструкцією виробництва.
Суттєвою перевагою такої форми податкового кредитування, як це не дивно, є зацікавленість самих підприємців у своєчасному та повному розрахунку податків. Це пов’язано з тим, що частина нарахованих податків повертається компаніям і витрачаються ними на цілі, в яких вони безпосередньо зацікавлені, а саме прискорення стадій НДДКР та запровадження у виробництво інноваційної продукції. У свою чергу, реалізація інноваційної продукції призводить до зростання прибутку, що веде до підвищення розміру податків, які знову інвестуються у виробничий процес, але вже в більшому розмірі. Повернення податкового кредиту здійснюється через певний термін за рахунок прибутку отриманого від інноваційної діяльності.
Піонером у застосуванні вищенаведеної системи стимулювання була Великобританія, урядом якої у 40-х роках минулого сторіччя було запроваджено так звані “первісні знижки”. Ці знижки надавалися англійським підприємствам в перший рік експлуатації устаткування та промислових споруд. Слід зазначити, що розмір знижки неодноразово переглядався у бік підвищення та у 70-80-х роках складав 50% від вартості нових машин та устаткування. Інвестиційні знижки використовуються також і в Канаді з метою стимулювання компаній обробних галузей. В цій країні знижки складають від 10 до 50 відсотків (в залежності від територіального розташування компанії). В Японії податкове законодавство дозволяє підприємствам віднімати від податку на прибуток 7% обсягу капіталовкладень в устаткування, що використовується для проведення досліджень, спрямованих на створення нових матеріалів і технологій, удосконалення промислових роботів і електронної техніки. Але рекордсменом на цьому поприщі стала Ірландія де розмір знижки складає 100%. Щодо США слід зазначити, що малі інноваційні підприємства взагалі сплачують податки на 25% нижчі ніж звичайні малі підприємства.
Податковий інвестиційний кредит зіграв свою важливу роль у формуванні інноваційного сектору економіки та комерціалізації науково-технічних розробок, податкова пільга сприяла інвестиціям у новітні технології та устаткування. Але цієї пільги виявилося замало для фінансування підприємствами власних масштабних та дорогих довгострокових інноваційних програм. Отже життя вимагало ще більш суттєвих та рішучих кроків держави до інноваційного бізнесу.
Дослідницький податковий кредит
Розв’язання цієї проблеми було зроблено за допомогою так званого “податкового кредиту на приріст НДДКР”. Слід зазначити, що в тому або іншому вигляді ця пільга існує майже в кожній розвинутій країні. Така форма стимулювання дає можливість віднімати від встановленого розміру податку на прибуток або іншого податку на доходи відповідну частку сум приросту власних витрат на проведення НДДКР по відношенню до аналогічних витрат в базовому періоді. Максимальний розмір сум, що підлягають вирахуванню, встановлюється, як слід, в відносних величинах. Ставки відрахувань можуть коливатися в залежності від характеру НДДКР. Наприклад в Японії – це 10% або 15%, у США – 20%, 25%, 48%, у Франції – від 25 до 50 відсотків, в Канаді – 20%, 30%.
Особливістю американської системи податкового кредитування, у даному випадку, є те, що знижка надається виключно компаніям, які розробляють принципово нові або значно удосконалені продукти або технології.
Кооперативні університетсько-промислові підприємства
В Сполучених Штатах велике значення придається кооперації промисловості з вузівською наукою. Для компаній, які укладають контракти з університетами на проведення НДДКР, а також надають устаткування та фінансову допомогу закладам вищої освіти, встановлені відповідні знижки та податкові пільги. До того ж, при створенні кооперативних університетсько-промислових підприємств, суми внесків до їх статутних фондів вираховуються з бази оподаткування при підрахунку податку на прибуток.
Стимулювання малого інноваційного бізнесу
Активно підтримуючи великий та середній інноваційний бізнес уряди розвинених країн приділяють достатньо уваги і малому інноваційному підприємництву, яке є невід’ємною частиною процесу комерціалізації науково-технічних розробок. Слід відзначити, що малий бізнес в західних країнах взагалі знаходиться під особливою увагою держави і користується суттєвими податковими пільгами. Тому малі інноваційні підприємства автоматично підпадають під пільговий режим оподаткування встановлений в той або іншій країні. В США та Японії такі пільги реалізовані за допомогою прогресивних шкал оподаткування, у Великобританії та Франції через зниження податкових ставок на доходи та можливість пролонгації строків сплати деяких податків у разі виникнення тимчасових проблем з ліквідними коштами (Франція), у Німеччині та Японії встановлений неоподаткований мінімум.
Поряд із різноманітними податковими пільгами, у вищезазначених країнах велике значення приділяється амортизаційній політиці. Законодавство Німеччини, Франції і Великобританії передбачає суттєві пільги, щодо амортизації устаткування у технологічно провідних сферах виробництва та устаткування, яке використовується при проведенні НДДКР. Сутність цієї пільги полягає у тому, що амортизація устаткування здійснюється у більш стислі строки порівняно зі звичайними підприємствами та за більш високими ставками.
Слід підкреслити, що починаючи з часів закінчення Другої світової війни ніякі зміни в податковому законодавстві промислово розвинутих країн, які торкалися інвестиційного податкового кредиту, не призводили до погіршення положення підприємств, що займалися інноваційною діяльністю.
Щодо України, то реформи, особливо в податковій сфері, впроваджуються занадто повільно внаслідок чого стримується розвиток комерціалізації інтелектуальної власності. На наш погляд, однією з головних причин, що стримують прогресивні процеси в житті країни, є недостатнє усвідомлення суспільством ролі інтелектуальної власності в розвитку держави і архаїчні погляди на функції податкової системи. На сьогоднішній день податкова система в Україні має яскраво виражений фіскальний характер. Регулююча та стимулююча функції податків активно не використовуються. Поодинокі підприємства, що займаються комерціалізацією об’єктів інтелектуальної власності, незважаючи на значні ризики, вимушені працювати в тих самих умовах податкового тиску, що й звичайні підприємства. Зрозуміло, що така ситуація не сприяє активному впровадженню науково-технічних розробок у виробництво. Зважаючи на стрімкий розвиток «економіки знань» в розвинутих країнах, при подальшому уповільнені інноваційного процесу, Україна може зіткнутися з великими проблемами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Підсумовуючи вищенаведене можна зробити висновок, що одним з головних факторів успіху технологічно-розвинених країн на поприщі комерціалізації науково-технологічних розробок є податкове стимулювання інноваційних підприємств. Усвідомлюючи той факт, що комерціалізація науково-технічних розробок приносить користь суспільству в цілому і тому має отримувати підтримку на державному рівні, уряди цих країн не жалкують тимчасових бюджетних втрат. Навпаки податкові пільги є тими державними інвестиціями які з часом дадуть свій позитивний ефект не тільки у сплаті податків за рахунок розширення податкової бази, а й в загальному економічному зростанні.
Підсумовуючи вище наведене, слід зауважити, що розглянуті шляхи податкового стимулювання вимагають від держави рішучих кроків. Цілком можливо, що результати реформ в інноваційній сфері, виявляться не завтра, але вже сьогодні треба закласти міцні підвалини для створення сприятливого, з інноваційної точки зору, клімату.
Використані джерела:
- http://confmanagement.kpi.ua/proc/article/view/201329/0.
- https://zakon.rada.gov.ua.
- http://www.m-economy.ru/art.php?nArtId=855.
- http://www.niss.gov.ua.
- Гальчинський А.С., Льовочкин С.В., Семіноженко В.П. Економіка знань: виклики глобалізації та Україна – К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2004. – 261с.
Facebook-сторінка
Instagram
