Зберігати свій секрет — мудро,
але чекати, що його будуть
зберігати інші, — безглуздо.
Семюел Джонсон
(видатний англійський письменник 18 ст.)

У сучасних умовах інформація є одним з найбільш цінних ресурсів виробництва та ведення бізнесу. Адже саме володіння унікальними комерційними та технічними відомостями впливають на успішність компанії, особливо в інноваційні сфері, де наявність унікальної технології є головним конкурентним фактором. Комерційна таємниця є частиною такої інформації. Під комерційною таємницею може ховатися бізнес-план, база даних клієнтів, організація роботи персоналу або виробнича технологія. Отже, не вся інформація може бути захищена патентом внаслідок того, що деякі види відомостей у разі їх розголошення можуть призвести до негативних наслідків для компанії й навіть зруйнувати бізнес. Таким чином, засекречена інформація щодо певних аспектів діяльності компанії постає в ролі п’ятого фактору виробництва, що приносить її власнику додаткову ренту.

У яких випадках режим комерційної таємниці є більш виправданий ніж патентна охорона? Мабуть, найбільш яскравим прикладом доцільності комерційної таємниці є рецептура всесвітньовідомого напою Coca-Cola. Обрана стратегія захисту формули напою виявилися виправданою, адже протягом майже 130 років точний рецепт цього напою так ніхто й не зміг відтворити. Проте якби засновник компанії Ейза Григгс Кендлер вирішив запатентувати свій винахід, його права на формулу напою спливли б значно раніше, а сама компанія, можливо, закінчила своє існування ще на початку ХХ сторіччя. Таким чином, у деяких випадках нерозголошення секретів виробництва грає ключову роль у розвитку бізнесу.

Цивільний кодекс України визначає комерційну таємницю як інформацію, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

При цьому майнові права інтелектуальної власності є, по суті, такими самими, як і для інших об’єктів, а саме:

• право на використання комерційної таємниці;
• виключне право дозволяти використання;
• виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці.    

До головних переваг комерційної таємниці слід віднести:     

1. Необмежену дію в часі.
2. Брак територіальних обмежень.
3. Неналежність інформації про технологію до загальнодоступної, тобто ця інформація не потребує розголошення (як у випадку з патентною охороною).
4. Брак потреби в тривалій процедурі державної реєстрації та пов’язаних з нею витрат.

Розглянемо декілька ситуацій, у яких саме вибір комерційної таємниці має певні переваги перед патентною охороною. Припустімо, що хтось володіє патентоздатною науково-технічною розробкою й при цьому прогнозує, що строк, упродовж якого патент буде приносити дохід, дорівнюватиме або перевищуватиме строк виходу на ринок конкуренту з аналогічним винаходом. Очевидно, що в такому випадку слід віддати перевагу патенту. Проте якщо доходність винаходу в довгостроковій перспективі є нижчою ніж сукупні витрати на патентування та підтримання чинності, то в цьому випадку рішення не є таким очевидним і, можливо, доцільно зберігати винахід у режимі комерційної таємниці. Третій випадок: підприємець має патентоздатну інноваційну ідеєю й при цьому впевненій, що період, коли на ринок вийдуть конкуренти з аналогічною розробкою (можливо, шляхом реінжинірингу), буде більш тривалим ніж строк дії патенту та може принести значний дохід. У цьому випадку є значна вірогідність того, що власник технології буде схильний до комерційної таємниці.              

Отже, у деяких випадках вибір режиму комерційної таємниці є цілком виправданим та, окрім зберігання в секреті власне технології, не обмежений у часі. Проте не слід забувати, що збереження таємниці теж потребує чималих коштів, і ніякі заходи внаслідок наявності суб’єктивного фактору не гарантують нерозголошення інформації. До того ж успішні компанії, які захищають свої технології в режимі комерційної таємниці, є об’єктом пильної уваги конкурентів, які будуть намагатися відтворити технологію шляхом зворотного проєктування або методами промислового шпіонажу.

Використані джерела:

1. Цивільний кодекс України.
2. https://parlament.org.ua.
3. https://www.viconsult.com.
4. https://www.wipo.int.