Учені з Гарварду створили матеріал, який липне до мокрих поверхонь і здатний склеїти майже будь-які тканини в організмі людини, включаючи серцевий м’яз, – ідеться в журналі Science.

Науковці дослідили сухопутного слизняка Arion subfuscus, який живе в лісах і на полях Центральної та Західної Європи. Хіміки пояснюють, що цей слизняк виробляє особливу клейку речовину, яка не розчиняється у воді й добре прилипає до поверхні навіть наймокрішого листя, грибів чи ґрунту. Виявляється, «універсальний» супер-клей допомагає тварині вижити в дикій природі – хижаки не можуть відліпити слизняка від поверхні, до якої він причепився.

У ході дослідження вчені встановили, що цей клей складається з багатьох довгих білкових ланцюжків, заряджених негативно, а також безлічі коротких молекул білків, заряджених позитивно, які зв’язують між собою довгі ланки.

Пізніше дослідникам вдалося створити штучний аналог біоклею слизняка на основі альгінатів – довгих цукристих волокон, витягнутих з водоростей, гідрогелю на їхній основі й набору з позитивно заряджених молекул та іонів.

За словами учених, цей матеріал може приклеїтися до поверхні шкіри трьома різними способами, формуючи як міцні ковалентні зв’язки, так і відносно слабкі – іонні й водневі.

Науковці перевірили роботу матеріалу в найрізноманітніших умовах: склеювали розірвані м’язи щурів, шкіру свиней, а також заклеїли дірку в ще живому серці поросяти, через яке прокачували кров протягом кількох десятків хвилин. Наступні дослідження показали, що «латочки» такого зразка після їх імплантації всередину тіла не викликають некрозу та інших негативних наслідків протягом кількох тижнів.