Нобелівські лауреати, пов'язані з Україною

Срд, 26/10/2022

Вже більше 120 років Нобелівська премія за проривні наукові відкриття і винаходи, видатні культурні досягнення і громадські заслуги є найбільш шанованою і вагомою відзнакою досягнень науковців.

Нобелівська премія, створена за заповітом Альфреда Нобеля 1895 року, присуджується видатним ученим світу за найважливіші відкриття у фізиці, хімії, фізіології та медицині, літературі. Пізніше до цих галузей додали економіку. Нобелівська премія в галузі літератури вважається найпрестижнішою міжнародною літературною премією у світі. Присуджує премію Шведська академія, яка складається з 18 членів, відомих як De Aderton («Вісімнадцять»). Обирає лауреата Нобелівський комітет з 5 осіб, вибраних із числа членів Академії терміном на три роки.

Формула присудження Нобелівської премії проста – кожен  лауреат  офіційно відноситься до тієї країни, громадянином якої він є на момент присудження премії.

Наша молода держава ще донедавна не мала жодного свого лауреата, але цього року першим лауреатом Нобелівської премії від Україні стала правозахисна організація Центр Громадянських Свобод (премія миру 2022 року). Крім того серед нобелівських лауреатів є вчені, письменники, діячі культури, які народилися, навчалися, розпочинали свою діяльність або тривалий час жили і творили в Україні. Розглянемо коротку інформацію про них.

Центр Громадянських Свобод — правозахисна організація, лауреат Нобелівської премії миру 2022 року разом із білоруським правозахисником Олесем Біляцьким та російською організацією Меморіал. В офіційній заяві фонду було зазначено: «Лауреати представляють громадянське суспільство цих країн. Вони протягом багатьох років пропагували право критикувати владу та захищати основні права громадян. Вони доклали багато зусиль, щоб задокументувати воєнні злочини, порушення прав людини та зловживання владою. Разом вони демонструють важливість громадянського суспільства для миру та демократії».

Центр Громадянських Свобод — українська правозахисна організація, заснована у 2007 році для просування цінностей прав людини. Здійснює моніторинг та аналіз законопроєктів на відповідність стандартам дотримання прав людини, провадить громадський контроль над діями правоохоронних органів, судів та місцевої влади, над розслідуванням злочинів, вчинених під час Євромайдану, займається документуванням політичних переслідувань у тимчасово окупованому Криму, фіксацією порушень прав людини та воєнних злочинів на Донбасі, просвітництвом у сфері прав людини та демократії, програмами міжнародної солідарності тощо.

Місія Центру громадянських свобод — працювати для становлення системи захисту прав людини, демократії та солідарності в Україні та регіоні ОБСЄ задля утвердження людської гідності.

Напрямки діяльності Центру

Найвідоміші проєкти Центру громадянських свобод – це ініціатива Євромайдан SOS, яку започаткували для надання правової та іншої допомоги всім переслідуваним учасникам протесту після розгону мирної студентської демонстрації у 2013 році на Майдані Незалежності, фіксування злочинів на тимчасово окупованих територіях України. Центр громадянських свобод був першою правозахисною організацією у світі, яка відправила мобільні групи для документування воєнних злочинів у Крим, Донецьку та Луганську області у 2014 році.


Фото: Getty Images

Лауреати, які народилися в Україні

На території сучасної України народилися шестеро майбутніх Нобелівських лауреатів. Окрім того, Ісидор Рабі, Семен Кузнець та Менахем Бегін народилися на українській етнічній території.

Ілля Мечников (1845—1916) — мікробіолог, ембріолог, зоолог та імунолог україно-єврейсько-молдавського походження. Народився у с. Іванівка-Панасівка Куп'янського повіту на Харківщині. Емігрував до Франції через переслідування імперської влади за українофільські настрої. 1908 року Іллі Мечникову разом із німецьким ученим Паулем Ерліхом було присуджено Нобелівську премію — «за праці з імунітету».

Ісидор Рабі (1898—1988) — американський вчений-фізик, що народився на Лемківщині, у місті Риманеві (тепер — Польща). Одержав Нобелівську премію 1944 року «за резонансний метод вимірювання магнітних властивостей атомних ядер».

Зельман Ваксман (1888—1973) — американський вчений, вихідець із с. Нова Прилука Липовецького повіту Київської губернії (тепер Вінницька область). Нобелівська премія 1952 року в галузі фізіології та медицини — «за відкриття стрептоміцину — першого антибіотика, ефективного при лікуванні туберкульозу».

Шмуель Йосеф Аґнон (справжнє прізвище Чачкес) (1888—1970) — народився у місті Бучачі на Тернопільщині, у заможній і освіченій єврейській родині. За два найвідоміші романи — «Весільний балдахін» і «Нічний гість» — 1966 року йому було присуджено Нобелівську премію в галузі літератури (разом із німецькою поетесою Неллі Закс) — «за глибоко оригінальну й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу».

Семен Кузнець (1901—1985) — виходець із Пінська, що до 1922 року входив до складу України. За національністю навпіл українець. Навчався у Харкові. 1971 року «за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке привело до нового, глибшого розуміння як економічної та соціальної структур, так і процесу розвитку» Саймону Кузнецю було присуджено Нобелівську премію з економіки.

Менахем Беґін (1913—1992) — 7-й прем'єр-міністр Ізраїлю (від червня 1977 до 1983), лауреат Нобелівської премії миру 1978 (премія разом з президентом Єгипту Анвар-аль-Садатом за заслуги у справі миру на Близькому Сході). Народився в сім'ї секретаря єврейської громади у Бересті (українська етнічна територія, нині на території Білорусі).

Роалд Гоффман (1937) — народився в Золочеві в родині випускника Львівської політехніки інженера Гілеля та вчительки Клари Сафран. Лауреат Нобелівської премії 1981 року «за розробку теорії протікання хімічних реакцій», що значно розширює можливості для планування хімічних експериментів. Саме йому належать слова «Україно, обітована земле мого серця!»

Георгій Харпак (Жорж Шарпак) (1924—2010) — французький фізик, родом із Дубровиці на Рівненщині. Його вважають одним із найталановитіших учених-експериментаторів. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1992 року за «винахід та вдосконалення детекторів частинок, особливо багатопровідної пропорційної камери».

Світлана Алексієвич (1948) — білоруська російськомовна письменниця, народилась у Станіславі (нині Івано-Франківськ) в сім'ї білоруса та українки. Лауреатка Нобелівської премії з літератури 2015 року «за поліфонічні тексти, що є монументом страждання і хоробрості в наш час».

 

Лауреати, які вчилися чи працювали в Україні

Іван Бунін (1870—1953) — жив і одружився вперше в Одесі, жив у Полтаві. Разом більше 14 років Бунін прожив безпосередньо на території сучасної України. Значну частину життя письменник провів на українських етнічних землях північної Слобожанщини (дитячі роки - у родинному маєтку в м. Богучарі Воронезької губернії). Відчував безперервний зв'язок з Україною та її мешканцями, про що зазначав неодноразово. Володів українською мовою. Перекладав твори з інших мов, зокрема з української. Премія 1933 року з літератури «За строгу майстерність, із якою він розвиває традиції російської класичної прози».

Ігор Тамм (1895—1971) — дитинство і юність пройшли у Єлисаветграді (зараз — Кропивницький), де вчений закінчив гімназію; викладав у Одеському політехнічному університеті та у Таврійському університеті, у якому також навчався. Отримав Нобелівську премію в галузі фізики 1958 року разом із Іллею Франком та Павлом Черенковим «за відкриття і тлумачення ефекту Вавілова — Черенкова».

Лев Ландау (1908—1968) викладав у Українському фізико-технічному інституті та у Харківському університеті. Отримав Нобелівську премію в галузі фізики 1962 року «за піонерські теорії конденсованих середовищ, особливо теорії рідкого гелію».

 

Використані джерела

Центр громадянських свобод. Матеріал з Вікіпедії
Центр громадянських свобод
Нобелівські лауреати — вихідці з України. Матеріал з Вікіпедії
Наукова бібліотека ім. М. Максимовича ЧНУ ім. Б. Хмельницького
Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"
Rubryka.com