Українці завжди славилися креативністю та екстраординарними розробками. Наша країна, безумовно, має інноваційні досягнення світового рівня в галузях, пов’язаних з космонавтикою, медициною, ІТ- та енергозберігаючими технологіями, відновлювальною енергетикою та багатьма іншими галузями. Пропонуємо добірку цікавих і корисних винаходів талановитих українців, які зробили свій внесок у розвиток техніки і технологій, медицини та зміну світу на краще загалом.

Винахід рамкового вулика

Ніхто не любить бджіл і мед так, як українці. Тому не дивно, що саме чернігівець Петро Прокопович у далекому 1814 році винайшов перший у світі рамковий вулик. Цей винахід надовго закріпив за Україною статус «медоносної землі» та фактично повністю перевернув бджолярство, як промисел.  

До Прокоповича мед добували лише двома способами - або викурюванням бджіл з вуликів (причому при цьому гинула більша частина бджіл) або бортництвом (добування меду диких бджіл з видовбаних дуплів (бортів)). Прокопович намагався знайти новий спосіб, орієнтуючись лише на власний практичний досвід. Більше десяти років він працював над цією проблемою.

Результатом довготривалої праці стало винайдення у 1814 році нового типу вулику. У винайденому вулику вперше в світі застосовувалися рамки, що давало можливість оглядати бджолину сім’ю, слідкувати за її розвитком, а найголовніше – відбирати мед, не знищуючи бджіл.

Винахід рамкового вулика послужив початком широкого вивчення медоносної бджоли і управлінню її життєдіяльністю в інтересах людини.

Корвалол

1959 року в стінах Київського хімікофармацевтичного заводу імені Михайла Ломоносова (нині ПАТ «Фармак») було вирішено створити ліки, які були би аналогом німецького «Валокордину». Очолила групу фахівців заводу старший хімік заводу Валентина Яковлєва, а перша партія «Корвалолу», генерика європейського седативного препарату, була випущена вже 1960 року та відрізнявся від оригіналу відсутністю масла шишок хмелю.

У 2019 році, в рамках святкування 60-річчя з дня випуску «Корвалолу», його було внесено до Книги рекордів України, як найвідоміший седативний лікарський препарат.

Найшвидший в світі автомобіль

Володимир Нікітін - творець перших швидкісних автомобілів серії "ХАДІ" (Харківський авіаційно-дорожній інститут), які встановили безліч рекордів для автомобілів подібного класу, і навіть зазіхали на подолання швидкості звуку. Загалом на рахунку машин "ХАДІ" тридцять всесоюзних рекордів швидкості. З них дев'ять - вище світових.

У найшвидшому автомобілі, проект якого в 1966 році розробив Володимир Нікітін, був встановлений вертолітний газотурбінний двигун ГТД-350 потужністю 400 кінських сил. Розрахункова швидкість машини становила 400 км/год, але вона не була досягнута через відсутність відповідної траси. Однак під час заїзду на Чугуївської трасі ХАДІ-7, стартувавши з місця, зміг розвинути швидкість 320 км/год на дистанції 1 км.

Автомобілі марки «Харків» і «ХАДІ», створені під керівництвом Володимира Нікітіна, набули міжнародної популярності.

Компакт-диск

Це може здатися фантастичним, але Spotify, YouTube, Google Play та Apple Music існували не завжди. До їх появи доступ до музики був дещо обмежений. Виконавці записували альбоми на компакт-диски, які потім продавалися в музичних магазинах. Ці диски вставляли в комп’ютери або програвачі, і тоді вмикали, щоб прослухати. За новими дисками стояли в чергах, ними обмінювалися, їх дарували на дні народження... Дивина та й годі.

Перший СD — скорочення від Compact Disc — з’явився на полицях музичних магазинів 1 жовтня 1982 року. Насамперед компакт-диск — це оптичний носій. Інформацію на нього записують і з нього зчитують лазером. Зберігати на такому диску можна не тільки музику, а й файли інших форматів — текстові, зображення, відео тощо. Зрозуміло, що робота над його створенням почалася задовго до 1982 року, і як виявляється, в Київському інституті кібернетики теж. Щоправда, тут шукали спосіб зберігати зовсім не музику. Наприкінці 1960-х в інституті працювала група під керівництвом В’ячеслава Петрова, завданням якої було розробити накопичувачі інформації для тогочасних суперкомп’ютерів — надпотужних електронно-​обчислювальних машин. До того часу інформацію записували на відкритій поверхні, але, як і платівки, такі поверхні можна було ненароком зіпсувати, а інформацію знищити. Крім того, місткість існуючих накопичувачів була дуже малою. Шукали новий тип носія. Його придумав В’ячеслав Петров. Він розробив концепцію й технічні параметри майбутнього компакт-диска.

Дослідження методів оптичного запису група завершила в 1975 році, а в 1976-му вчені взялися за створення першого такого диска. Перший диск ЄС 5350 на скляній основі випустили на Канівському заводі «Магніт». А в 1977 році про оптичний диск як єдиний носій інформації Петров розповів на одинадцятому Всесвітньому електротехнічному конгресі, де зібралося близько п’яти тисяч вчених із сорока двох країн світу.

Зварювальна технологія в хірургії

Ідея зварювання живих тканин з'явилася серед вчених інституту електрозварювання ім. Євгена Патона. Ще в 1993 році під керівництвом Бориса Патона були проведені експерименти, які довели можливість отримання зварного з'єднання різних м'яких тканин тварин способом біполярної коагуляції. Пізніше почалися експерименти зі зварювання тканин видалених органів людини. 

Перші показові операції із застосуванням зварювальної технології було проведено аж наприкінці 90-х років у Луїсвілльському університеті (штат Коннектикут, США) київськими хірургами. Коли вони продемонстрували зварювання м’яких тканин тварин американським фахівцям, ті, не приховуючи захоплення, назвали розробку українських учених революцією в хірургії.

На сьогодні в клінічних умовах отримано відмінні результати при оперативних втручаннях на внутрішніх органах (кишечнику, шлунку, печінці), при гінекологічних відновлювальних операціях. Метод довів свою незамінність при лапароскопічних операціях, коли з допомогою пінцетика з електродами однією маніпуляцією досягається швидка і надійна герметизація його стінки. І жодних слідів хірургічного втручання!

Технологію застосовують у десятках українських клінік та вивчають закордонні спеціалісти. Метод має широкі перспективи розвитку застосування в низці медичних напрямків.

Вимірювач швидкості

В 1982 році професором Вінницького національного технічного університету Огородніковим В. А. розроблено метод визначення швидкості транспорту в момент удару при його зіткненні з перешкодою по залишкових пошкодженнях. Метод має широке впровадження при проведенні судових автотехнічних експертиз. Основи методу викладені у монографії «Энергия. Деформации. Разрушение. (задачи автотехнических экспертиз)» (2005 р.).

Професор Віталій Огородніков розробив і пристрій для визначення швидкості автомобіля в час аварії. За словами професора, пристрій визначає швидкість по деформації вузлів автомобіля. Такий метод досить трудоміский але більш точний, ніж визначати його з гальмівного шляху.

В. А. Огородніков є автором  понад 300 наукових публікацій, серед яких більше 10 монографій, понад 30 навчальних посібників, патенти України та авторські свідоцтва СРСР.

Антибіотик батумін

У 2005 році вчені Інституту мікробіології та вірусології НАН України створили антибіотик, який має високу активність до всіх видів стафілокока. За своєю хімічною будовою він не має аналогів серед антибіотиків, які використовуються в практичній медицині.

Дослідження тривали 30 років. Після успішного завершення розробки препарат продали в Бельгію, де й почалося масове виробництво.

Комп'ютерний фонендоскоп

У 2006 році група вчених-акустиків з Національної академії наук України створила комп'ютерний фонендоскоп.

Унікальний комп'ютерний комплекс для реєстрації та обробки звуків дихання дозволяє не тільки за лічені хвилини встановити точний діагноз, а й контролювати клінічний перебіг захворювань дихальних органів. В основі дії комплексу лежить багатоканальна реєстрація звуків за допомогою чотирьох сенсорів з подальшим аналізом отриманої інформації.

Відзначається, що традиційна система обробки звуків дихальної системи, прийнята у лікарській практиці, дає до 20% помилок в діагностиці, а український винахід дозволяє повністю відмовитися від традиційного "прослуховування".

Фонендоскоп створює візуальний образ дихального звуку. Система не лише відображає, а й аналізує отримані дані, порівнюючи їх із показниками норми за двадцятьма параметрами. Таким чином, кінцевим результатом дослідження є двадцятивимірний вектор, що характеризує різницю між нормальним диханням і диханням, яке спостерігається у конкретного пацієнта. Саме за цією різницею, а точніше за її різночастотними складовими, лікар повинен буде встановити діагноз. Важливою є також можливість порівняння респіросонограм, отриманих одночасно над різними ділянками легень.

Мінімальна тривалість аудіовізуального моніторингу становить лише 20 секунд, а дані можуть бути збережені й задокументовані в системі для порівняння з результатами подальших досліджень. Також лікар зможе одразу або в будь-який зручний момент надрукувати кольорову респіросонограму і додати її до історії хвороби.

Безкровний аналіз крові

Мрія для тих, хто боїться уколів і проколів. Доктор медичних наук Анатолій Малихін з Харківського інституту неврології, психіатрії та наркології Академії медичних наук України розробив неінвазивний аналізатор крові – апарат «Біопромінь» (АМП), який може робити аналіз крові більш ніж за 130 показниками, при цьому не потрібно проколювати палець чи вену і чекати по кілька днів результатів з лабораторії.

 Винахід діє надзвичайно просто. Пацієнту треба приєднати до тіла всього 5 датчиків. Після цього лікар вводить у комп'ютерну програму особисті показники хворого: вік, стать, вагу, зріст, частоту пульсу і дихання. За кілька хвилин будуть відомі дані діагностики.

Пристрій не лише зручний, але й надзвичайно точний. Похибка не перевищує 2%, як і у звичайному аналізі крові. Прилад без забору крові видає дані протягом 180–720 секунд. Аналізатор схожий на компактну діагностичну лабораторію, яку можна використовувати і в приміщенні, і в польових умовах.  Цей прилад не має аналогів у світі. Він зареєстрований у 28 країнах, зокрема в Білорусі, Чехії, Китаї, ОАЕ та інших.

Персональний тренажер "ТРЕНАР"

У 2009 році учені Науково-навчального центру інформаційних технологій і систем створили дивовижний апарат, здатний допомогти людям, які пережили інсульт, страждають від патології центральної або периферичної нервової системи, церебрального паралічу та багатьох інших захворювань, які впливають на м'язи і руховий апарат.

"Тренар" дійсно працює як персональний тренер, який робить те, чого не вміють і дорожчі зарубіжні аналоги. Прилад за допомогою електроімпульсів навчає пошкоджені м'язи рухам не тільки за заздалегідь заготовленими програмами, а й імітуючи його дії під час тренування.

Масове виробництво "Тренар-01" розпочато ще в 2010 році – з тих пір він встановлений в 13 клініках і санаторіях по всій Україні. Апарат має компактні розміри і автономну підзарядку. Пізніше був випущений більш складний "Тренар-02".

Використані джерела
Науково-технічна бібліотека Вінницького національного технічного університету
Еспресо.TV
Освіта нова
tvoemisto.tv