Як відомо, щоб отримати патент на винахід, спочатку необхідно скласти та подати в Укрпатент відповідну заявку згідно з вимогами Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"(далі – Закон) та Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель (далі – Правила складання). Попутниками в цій справі можуть стати фахівці, що професійно займаються патентуванням винаходів, наприклад патентні повірені. Проте національний заявник у більшості випадків все ж таки обирає самостійний шлях до отримання патенту на винахід. Тому перед ним постає необхідність як вивчення Закону і Правил складання, так і самостійного складання й подання заявки на видачу патенту на винахід. 

У більшості випадків після першого розгляду таких самостійно складених заявок за результатами кваліфікаційної експертизи заявнику направлялися попередні висновки про невідповідність винаходу умовам патентоздатності: «промисловій придатності», «новизні», «винахідницькому рівню».

Велика частина негативних попередніх висновків була пов’язана передусім з невідповідністю заявлених винаходів умові патентоздатності «промислова придатність». Отже, розглянемо причини, що призвели до таких негативних висновків за цією умовою.

1. Неможливість здійснення винаходу саме в тому вигляді, як він охарактеризований у формулі винаходу, що вказує на вади в самому оформленні матеріалів заявки з явним порушенням вимог Правил складання. 

1.1. У формулі винаходу наявні ознаки, які буквально суперечать одна одній. Найчастіше це стосується помилково включених в обмежувальну частину формули винаходу ознак, що характеризують лише найбільш близький аналог і не характеризують заявлений винахід.

1.2. У формулі винаходу наявні ознаки, що охарактеризовані поняттями, які не забезпечують можливість їх ідентифікації, тобто однозначного розуміння їх змісту фахівцем на основі відомого рівня техніки. Зокрема, це стосується використання  як ознак, що характеризують винахід, торгових найменувань, коли з рівня техніки не відомі ні склад, ні технічні властивості, ні спосіб одержання того, що криється за вказаними торговими найменуваннями.

1.3. В описі або пріоритетних документах заявником не розкриті необхідні для здійснення винаходу засоби та методи, а їх створення не випливає з відомого рівня техніки. У цих випадках опис засобів і методів у заявці є чисто декларативним і гіпотетичним. Він не підтверджений належним чином шляхом посилання на джерела достовірної наукової інформації або шляхом надання належним чином оформлених експериментальних даних.

2. Неможливість реалізації вказаного заявником призначення винаходу в рамках ознак, наявних у формулі винаходу. Основна причина таких висновків – намагання отримати патенти на утопічні технічні рішення, що працюють з порушенням фундаментальних законів фізики, як то «вічні двигуни». У цих випадках самé призначення винаходу ясно вказує на неможливість його реалізації з огляду на загальновідомі фундаментальні закони фізики. Найчастіше для «маскування» таких утопічних технічних рішень, замість правильного формулювання призначення заявленого об’єкта винаходу (як, наприклад, «вічний двигун»), заявник пропонує інший словесний вираз, який насправді характеризує інше матеріальне перетворення, а не те, яке явно випливає з опису роботи такого технічного рішення. Зрозуміло, що таке «маскування» не може усунути підстави для визнання винаходу промислово непридатним.

Підсумовуючи викладене вище, слід зауважити, що описаних у статті типових помилок заявників можна було б уникнути, якби виконувалися вимоги Закону і Правил складання. Тому заявники повинні уважніше ставитися до складання формули винаходу, враховуючи, що стислість у формулі повинна бути обґрунтованою, а первинні матеріали служать єдиним джерелом ознак для коригування формули винаходу. Заявникам рекомендується в обов’язковому порядку розкривати в описі засоби і методи, необхідні для здійснення винаходу й реалізації його призначення або ж вказувати в описі на можливість здійснення винаходу на підставі загальнодоступних засобів і методів. Характеризуючи винаходи, варто уникати використання в якості ознак видуманих термінів та торгових найменувань, а також не використовувати як доводи здійснення винаходу недостовірну інформацію (різні псевдонаукові теорії та гіпотези). І, по можливості, звертатися по допомогу до  фахівців, що професійно займаються патентуванням винаходів.